З лабораторії - у життя: дійсні журі присяжних й їхніх імітацій

Можливо, коли ви читали цю главу, ви звернули увагу на те ж, повз що не пройшли деякі критики (Tapp, 1980; Vidmar, 1979): як можна порівнювати студентів коледжу, що обговорюють якусь гіпотетичну справу, і дійсних присяжних, що вирішують долю конкретної людини? Хіба між ними немає величезної різниці? Звичайно, є. Одна справа - міркувати над рішенням, що приймається в рамках лабораторного експерименту, і зовсім інше - болісно міркувати над непростими обставинами й серьезнейшими наслідками конкретної справи. Саме тому Рейд Хасти, Мартін Каплан, Джеймс Дэвис, Юджин Борджида й інші дослідники просили своїх випробуваних, серед яких минулого й дійсних присяжних, використати матеріали реальних процесів. Ці реконструкції були настільки реалістичними, що випробуваним часом здавалося, начебто вони присутні в залі суду, а не дивляться по телевізорі інсценівку (Thompson et al., 1981).
В експериментах брали участь також й імітаційні журі, до складу яких входили студенти. От що пише про це Норберт Керр: «Підслухуючи обговорення імітаційних журі, я приходив у захват від їхніх тонких аргументів, від суміші реальних спогадів про справу і їхні власні міркування, від їхніх забобонів, їхніх спроб переконати або підкоритися й від тієї хоробрості, що часом проявляли тих з них, хто залишався на самоті. Мені повезло: я зміг побачити в реальному житті багато хто з тих психологічних процесів, які вивчав! Хоча наші студентські журі й розуміли, що всього лише імітують роботу дійсних журі присяжних, вони щиро прагнули до винесення справедливого вердикту» (Kerr, 1999).
В одному зі своїх рішень, що стосується використання журі, наділених правом виносити смертні вироки в справах, у яких винесення такого вироку потенційно можливо, Верховний суд США виразив сумнів у корисності експериментального вивчення роботи журі. Що заперечували проти цього рішення судді затверджували: коли до складу журі входять тільки прихильники страти, порушується конституційне право підсудного на «справедливий суд і на участь у ньому безстороннього журі присяжних, члени якого не настроєні на винесення обвинувального вердикту». По визнанню прихильників цієї позиції, їхня думка переважно базується на « однорідності, щомає принципове значення, результатів, отриманих дослідниками, що залучали для своїх експериментів різних випробувані й різні методики, що використали,». Але більшість суддів виразили «серйозні сумніви в цінності цих досліджень для прогнозування поводження дійсних присяжних». Їхні опоненти заперечували: самі суди забороняють проводити експерименти з дійсними присяжними, а «обвинувачуваних, упереджених проти таких журі, не можна позбавляти єдиного доступного їм кошти довести свою невинність».