В 1999 р. чоловік і жінка Джойс і Стать Баулер, що серйозно цікавилися життям людей у минулому столітті, разом із чотирма їхніми дітьми були відібрані Четвертим каналом Британського телебачення (Channel 4 network) з 450 бажаючих провести 3 місяці в умовах, у яких в 1900 р. жив середній клас (у той час ці умови, мабуть, здавалися раєм у порівнянні з тими умовами, у яких жив робітничий клас). Через усього лише тиждень, протягом якої їм довелося вставати щодня в половині шостого ранку, готовити їжу так, як це робили в часи королеви Вікторії, носити корсети, мити голови сумішшю лимонного соку, яєчних жовтків, борної кислоти й камфори й проводити вечора при світлі газових ріжків, вони були «близькі до того, щоб запросити пощади». Але Баулеры протрималися. Однак через відсутність оточення, що відповідає викторианской епосі, реаліям побуту початку XX в. явно не вистачало романтичного флеру, властивим фільмам про цей період життя Англії.

Тому немає нічого дивного в тім, зауважує економіст Пауль Крюгман, що «якщо брати до уваги одні лише матеріальні обставини, можна не сумніватися: кожної погодиться з тим, що сьогодні біднякам живеться краще, ніж верхівці середнього класу - вік тому назад» (Krugman, 2000). Сучасний робітничий клас користується всіма благами цивілізації: електрикою, гарячим водопостачанням, каналізацією, телебаченням і засобами пересування - всім тим, що було неведомо королівським особам минулого. Воістину, наш час - найкраще. У менш розвинених країнах люди поняття не мають про таке гарне життя й протестують проти прилучення до неї.