В.4. Чи сприяє економічний ріст психологічному комфорту? У той час як доходи (з виправленням на інфляцію) зросли, люди не стали счастливее, і самі зізнаються в цьому. (Джерела: General Social Surveys, National Opinion Research Center, University of Chicago; Bureau of the Census (1975); Economic Indicators)

Важко втриматися від разючого висновку: за останні чотири десятиліття ми стали значно богаче, але наше суб’єктивне світовідчування при цьому не покращилося ні на йоту. Сказане справедливо й відносно європейців, і відносно японців (Easterlin, 1995). У Великобританії, наприклад, різке збільшення кількості родин, що мають автомобілі, центральне опалення й телефони, не супроводжується збільшенням кількості людей, що вважають себе щасливими. Цей висновок разючий насамперед тому, що він кидає виклик сучасному матеріалізму: економічний ріст у багатих країнах не робить помітного позитивного вплив на світовідчування людей.

Чому матеріалізм не приносить задоволення?

Те, що економічний ріст у багатих країнах не приносить задоволення їхнім громадянам, - дійсно разючий факт. Ще більш разюча закономірність, що проявляється в тім, що індивідууми, що найбільше активно прагнуть до багатства, почувають себе менш благополучними, - закономірність, що «дуже чітко проявляється у всіх культурах, які я вивчав», пише Ричард Райан (Ryan, 1999). Його колега Тім Кассер, узагальнюючи результати їхніх спільних досліджень, дійде висновку про те, що подібні відчуття типові для всіх людей, які віддають перевагу власному матеріальному благополуччю «людським відносинам, самовдосконаленню й турботі про суспільне благо» (Kasser, 2000). Результати досліджень Кассера й Райана (Kasser & Rayan, 1993, 1996) і їхнього колеги з Німеччини Петера Шмука (Schmuck, 2000) підтверджують результати більше ранньої роботи Перкинса (H. W. Perkins, 1991), що, провівши опитування 800 випускників коледжу, показав, що серед тих з них, хто, яючи моральні цінності яппи, зволів дружнім і сімейним узам фінансовий і професійний успіх і престиж, що вважають себе «досить» або «дуже» нещасними було в 2 рази більше людей, чим серед інших їхніх колишніх однокласників.

Перервіть читання й задумайтеся: яка подія минулого місяця принеслася вам як особистості найбільше задоволення? Кен Шелдон і його колеги задавали це й інше питання (про події минулого тижня й минулого семестру) групі студентів університету (Sheldon et al., 2001). Потім вони просили респондентів оцінити, якою мірою найбільш знаменне для них подія задовольнила десять їхніх різних потреб. Як емоційні потреби, з найбільшою повнотою задовольняючих їм, студенти назвали самооцінку, близькість із навколишніми й самостійність (почуття контролю над подіями власного життя). Гроші й розкіш як фактори, що прогнозують задоволеність, виявилися в самому кінці списку, тобто одержали найменші рейтинги.