Тепер давайте поговоримо про нас із вами. Уявіть собі, що Джилберт й Уилсон запросили нас, щоб запитати, як уявляють собі своє самопочуття через рік після втрати лівої руки правши й правої - лівші. Чи буде вам набагато гірше, ніж сьогодні?
{Пророчити поводження, навіть своє власне, - завдання не з легенів. Напевно, саме тому гість Бірми звернувся по допомогу до астролога}
Думаючи про це, ви, можливо, у першу чергу подумки уявляєте собі, що це нещастя позбавляє вас можливості аплодувати, зашнуровувати взуття, грати нормально в баскетбол і працювати за комп’ютером. Незважаючи на те що ви, швидше за все, ніколи не упокоритеся з подібною втратою, через якийсь час після цієї події ваше благополуччя буде залежати від «двох речей: 1) від негативної події, що свершились, і 2) від усього іншого». Зосереджуючи увагу на негативній події, ми не візьмемо до уваги все інше, що сприяє нашому щастю, і, таким чином, значно переоцінюємо наші майбутні страждання. Більше того, говорять Джилберт й Уилсон, люди ігнорують швидкість і міць своєї психологічної імунної системи, що включає стратегії раціоналізації, знецінювання, прощення й обмеження емоційної травми. Практично нічого не знаючи про свою імунну психологічну систему (феномен, названий Джилбертом й Уилсоном «зневагою імунітетом»), ми пристосовуємося до інвалідності, до розриву любовних відносин, до провалів на іспитах, до відмов у прийомі до штату, а також до особистих і командних поразок легше, ніж можна було очікувати. Люди - витривалі істоти.