Соціальне мислення

Послідовність викладу матеріалу в цій книзі відповідає даному нами визначенню соціальної психології як науки про те, що ми думаємо друг про друга (частина I), як впливаємо один на одного (частина II) і як ставимося друг до друга (частина III).
У х, присвячених соціальному мисленню, розповідається про те, як ми сприймаємо самих себе й навколишніх. Так чи інакше кожна із цих глав торкається питання, що має принципове значення: якою мірою наші соціальні установки, пояснення й переконання відображають реальність? Чи можна сказати, що наші подання пр самих себе й про навколишнім у більшості випадків відповідають дійсності? Якою мірою наше соціальне мислення «схильно» до необ’єктивності й до помилок й як наблизити його до реальності?
2 присвячена взаємозв’язки між нашим поданням про себе й навколишньої нас миром. Як соціальне оточення формує нашу самоідентифікацію? Як егоїзм спотворює наші соціальні судження й мотивує наше соціальне поводження?
У главі 3 розглядаються разючі, а часом навіть досить занятные способи формування переконань про наше оточення. Обговорюється також питання про те, із чим зв’язана схильність наших соціальних переконань до помилок.
4 присвячена зв’язкам між установками й поводженням. Установки визначають наше поводження або наше поводження - установки? Або можливі обидва варіанти?

2. Я в соціальному світі

Уявіть собі, що ви - студент Принстонского університету й що вам і вашим однокурсникам Джеки Форауэр і Дэйл Міллер запропонували взяти участь у простому експерименті (Vorauer & Miller, 1997). Ви приходите в лабораторію, і дослідники говорять вам, що ціль експерименту - з’ясувати сприйняття випробуваними студентського життя. Кинувши монетку, вони відправляють вашого товариша відповідати на питання анкети, а вам пропонують зібратися з думками перед майбутнім інтерв’ю. Через 15 хвилин експериментатор дозволяє вам глянути на безрадісний звіт вашого товариша:
«Не можу сказати, що задоволено своїм студентським життям... Багато чого з того, що ми проходимо, здається мені дуже важким... Але найжахливіші мої спогади пов’язані з екзаменом із французької мови, я взагалі не розумію, як не завалив його... У Принстоне я майже ні з ким не подружився, і мені частіше доводиться покладатися на старих приятелів.»
Тепер ваша черга. Чи буде ваш опис власного студентського досвіду більше негативним, чим воно було б, якби замість цього звіту ви, як інші випробувані, прочитали звіт якого-небудь студента, що написав, що добре вчиться, завів багато чудових друзів і приятелів і почуває, що навколишні ставляться до нього набагато краще, ніж колись? Саме це й відбулося з реальними студентами Принстона, що приймали участь у лабораторному експерименті. Позитивність їхніх самопрезентацій відображала позитивність самопрезентацій їхніх товаришів, однак сам дивне укладається в іншому: вони не помітили, що їхнє мислення піддалося соціальному впливу. Зв’язок між соціальним оточенням й їхніми самопрезентаціями виявилася поза полем зору студентів.