Соціальні порівняння

Яким образом ми вирішуємо, що можемо вважати себе багатими, розумними або низькорослими? Один зі способів укладається в тім, щоб удатися до соціальних порівнянь (Festinger, 1954). Оточуючі нас люди допомагають нам виробити якийсь стандарт, за допомогою якого ми визначаємо себе як богатых або бідних, розумних або дурних, високих або низькорослих. Порівнюючи себе з навколишніми, ми вирішуємо, чим відрізняємося від них.
Соціальне порівняння допомагає пояснити, чому учні схильні мати більше високу думку про свої здатності, якщо серед їхніх однокласників лише одиниці можуть бути названі винятково обдарованими людьми (Marsh et al., 2000). Багато випускників середньої школи, що закінчили її в числі кращих й упевнені у своїх академічних здатностях, надійшовши у великі, престижні університети, де багато таких же відмінників, як вони самі, починають почувати погрозу самоповазі. Краще бути першим на селі, чим останнім у місті!
У житті ми на кожному кроці зіштовхуємося із соціальними порівняннями. У присутності непоказних людей ми почуваємо себе гарними, у присутності дурних - розумними, у присутності безсердечних - турботливими. Спостерігаючи за діями своїх товаришів, ми не можемо побороти спокусу зрівняти себе з ними (Gilbert et al., 1995). А це значить, що ми потай навіть можемо радуватися їхнім невдачам, особливо невдачам або нещастям тих, кому ми заздримо (Smith et al., 1996).
Порівняння самого себе з іншими приносить чимало лих. Коли люди багатіють, здобувають більше високий статус, а їхні досягнення значні, вони піднімають планку й починають підходити до оцінці власних досягнень більш вимогливо. Задоволені собою люди, що піднімаються по сходам успіху, дивляться нагору, а не вниз (Gruder, 1977; Suls & Tesch, 1978; Wheeler et al., 1982). Щоб захистити почуття власного достоїнства, порівнюючи себе із суперником, ми часто сприймаємо його як перебуває в більше вигідному положенні (наприклад, мав більше кваліфікованого тренера й більше часу для тренувань, як було показано авторами, що вивчали членів студентської команди плавців, - Shepperd & Taylor, 1999).

Успіх і невдача

Матеріалом для побудови нашої Я-концепції служать не тільки наші ролі, соціальна ідентичність і результати порівнянь із іншими людьми, але й наш повсякденний досвід. Поставити перед собою важкі, але досяжні цілі й виконати намічене - значить відчути себе більше компетентним. Жінки, які опанували навичками, необхідними для захисту себе від зазіхань ґвалтівника, почувають себе менш уразливими; вони більше спокійні й краще контролюють ситуацію (Ozer & Bandura, 1990). Успіх у наукових вишукуваннях піднімає самооцінку студентів щодо своєї придатності для наукової діяльності, що, у свою чергу, нерідко стимулює їх працювати ще усерднее й домагатися ще більш вражаючих успіхів (Felson, 1984; Marsh & Young, 1997). Робити максимум можливого й досягати поставлених цілей - значить почувати себе більше впевненим у собі й здатним.