Проблема великим планом. У що обходиться експлуатація особистого автомобіля?
У серпні 2000 р. автор листа, спрямованого в Scotsman з однієї європейської країни, у якій покупці платять більше 30 фунтів (близько 45 американських доларів) за те, щоб залити в бак 10 галонів бензину (більшу частину цієї суми становить податок), привітав введення податку й політики стимулювання як кошти зниження споживання бензину:
«Незважаючи на те що мені доводиться щорічно “намотувати” 12 000 миль (це середній пробіг автомобіля по країні), щоб заробити 18 000 фунтів у рік (це менше, ніж середній доход по країні), я привітаю підвищення витрат на експлуатацію особистого автомобіля. По-перше, досить імовірно, що чим менше податок на бензин, тим більше податки на інші товари, так що будь-яка економія не більш ніж ілюзія.
Податки на бензин легко стягувати, вони пропорційні споживанню, і махінації з ними практично виключені.
Тільки зовсім не інформовані водії дотепер не уявляють собі, яку роль у глобальному потеплінні грають вихлопні гази. І тільки самих егоїстичних з них не хвилює його власний внесок у такі природні явища, що свідчать про екологічне неблагополуччя, як аномально холодні або аномально жаркі сезони й підвищення рівня моря.
Якщо люди воліють жити далеко від роботи, їздити швидко, мати ненаситні автомобілі, зневажати сусідніми магазинами або сприяти занепаду суспільного транспорту, вони повинні за це платити».
Тім Флинн, Сент-Эндрюс

Швидка зміна установок, викликана в 1960-х й 1970-х рр. рухом за цивільні права й за права жінок, свідчить про те, що суспільна свідомість дійсно здатна змінюватися в такі стислі строки, які в масштабах історії - не більш ніж миті (див. главу 9). У період з 1960 по початок 1990-х рр. соціальний «ландшафт» США змінився до невпізнанності: число розлучень подвоїлося, число самогубств серед підлітків потроїлося, кількість злочинів, чинених підлітками, збільшилося в 4 рази, в 5 разів збільшилася кількість ув’язнених й в 6 разів - кількість позашлюбних дітей. Життя американців після 1960 р. відзначена також, що підсилюється індивідуалізмом, і стрімким падінням інтересу до участі в суспільному житті. Роберт Путнэм, автор книги «Боулінг поодинці» (Bowling Alone), уважає, що в порівнянні з 1960 р. сьогоднішні американці молодого й середнього віку не тільки частіше поодинці займаються боулінгом, але й рідше голосують, ходять у гості, розважаються, їздять разом з колегами на роботу й з роботи на одній машині, дружать із сусідами, працюють як волонтерів і займаються добродійністю. Як відповідь на ці реалії на стику століть виник соціально-екологічний рух у підтримку колективізму, ціль якого - формування колективістської свідомості школярів і возращение родині й спільному вихованню дітей обома родителями їхнього колишнього статусу. У результаті число самогубців серед підлітків, проявів насильства й жорстокості й небажаних вагітностей стало зменшуватися, а кількість волонтерів серед молодих американців зараз зростає. Перед нами наочний приклад того, що - культури здатні змінюватися. Так чи можна сподіватися, що споживчий ажіотаж у доступному для огляду майбутньому спаде?