Присяжні, наділені правом виносити смертні вироки

Якщо справа слухається при обмеженому доступі публіки, вирок може залежати від складу журі присяжних. Люди, що не мають принципових заперечень проти страти й саме що тому допускаються до участі в розгляді справи, по якому можливе винесення смертного вироку, більше схильні підтримувати обвинувачення, уважати, що суд «церемониться» зі злочинцями, і заперечувати проти захисту конституційних прав обвинувачуваних (Bersoff, 1987). Коротше кажучи, прихильники страти більше стурбовані боротьбою зі злочинністю, чим дотриманням процесуальних норм. Коли суд дає відвід потенційним присяжним, у яких є «моральні протипоказання» проти страти, тобто робить те, чого зволіли не робити прокурори, що брали участь у розгляді справи О. Джей Симпсона, він формує журі, що, швидше за все, винесе обвинувальний вирок.
Соціологи «практично одностайні в тім, що відбір присяжних за принципом їхні відносини до страти чреватий ефектами, що спотворюють,» (Haney, 1993). Результати досліджень «однотипні»: «У справах, по яких можливе винесення смертних вироків, підсудні дійсно змушені переборювати ще й опір присяжних, схильних до того, щоб визнати їх винними» (Ellsworth, 1985, р. 46). Однак це ще не все: присяжні, настроєні на винесення обвинувального вироку, як правило, більше авторитарні - більше непохитні й жорстокі, вони не беруть до уваги пом’якшувальних обставин і із презирством ставляться до людей, чий соціальний статус невисокий (Gerbasi et al., 1977; Luginbuhl & Middendorf, 1988; Moran & Comfort, 1982; 1986; Werner et al., 1982).