Іншими словами, соціальні психологи перенесли перегляд телепередач у лабораторію, що дозволило їм контролювати «кількість» жорстокості, свідками якого ставали діти. Пред’являючи дітям передачі, що містять сцени насильства й не утримуючі їх, дослідники одержують можливість спостерігати за тим, як «кількість телевізійного насильства» впливає на їхнє поводження. Крис Бойятзис і його колеги показали лише декільком учням початкової школи один епізод з найбільш популярної в 1990-і рр. - і жорстокої - дитячої телепередачі «Непереможні рейнджеры» (Boyatzis et al., 1995). Протягом перших двох хвилин після цього глядачі зробили в 7 разів більше агресивних учинків, чим діти, які не дивилися телевізор. Ці прояви агресії були названі залежними змінними. Подібні експерименти свідчать про те, що телебачення може бути причиною агресивного поводження дітей.
Отже, ми вже зрозуміли, що логіка експерименту проста: створюючи реальність у мініатюрі й контролюючи її, ми можемо змінювати спочатку один фактор, а потім - інший і дивитися, як вони (поодинці або разом) впливають на людей. Тепер давайте заглянемо в корінь проблеми й подивимося, як проводиться експеримент.
{Рекламний плакат програми «Зупини насильство, урятуй дітей!», що діє в м. Нью-Йорку. Чи правда, що, пропагуючи жорстокість, телебачення й інші засоби масової інформації вербують наслідувачів, особливо серед дітей? Експерименти дозволяють говорити про те, що це правда}
Кожен експеримент у соціальній психології має дві важливі складові. Поки що ми говорили про одній з них - про контроль. Ми маніпулюємо однієї або двома незалежними змінними, намагаючись підтримувати всі інші параметри постійними. Другій складовій є випадковий розподіл.

Випадковий розподіл: великий зрівнювач

Згадаєте: ми сумнівалися в тім, чи можна на підставі кореляції визнати, що тучність - причина більше низького статусу (внаслідок дискримінації) і що перегляд телепередач зі сценами насильства - причина агресивного поводження (додаткові приклади представлені в табл. 1.1). Дослідник міг би виміряти й виключити (за допомогою статистичних методів) інші фактори, що ставляться до ситуації й здатні вплинути, і подивитися, чи збережуться кореляції після цього. Однак нікому ніколи не вдасться проконтролювати всі фактори, відповідальні за розходження між гладкими людьми й людьми з нормальною вагою й між тими, хто дивиться передачі зі сценами насильства, і тими, хто їх не дивиться. Не виключено, що «споживачі тележорстокості» відрізняються друг від друга рівнем утворення, культури, інтелектом або багатьма іншими параметрами, які не були прийняті в увагу дослідником.