Навіть жертви автомобільних аварій, на все життя оставшиеся паралізованими, сліпі люди й люди з іншими тяжкими ознаками інвалідності, як правило, мужньо пристосовуються до обставин. Вони звикають до своєї інвалідності й досягають нормального або близького до нього рівня задоволеності життям (Brickmann et al., 1978; Chwalisz et al., 1988; Shulz & Decker, 1985). Зрозуміло, жертви автомобільних аварій хотіли б бути здоровими, а багато хто з нас заздрять тим, хто виграє в лотерею. Але після деякого періоду адаптації приходиш до разючого висновку: і люди, що стали інвалідами після автомобільних аварій, і ми, і виграли в лотерею, не сильно відрізняємося друг від друга в тім, що стосується повсякденного, повсякденного щастя. Адаптаційні можливості людей воістину невичерпні.