Ми знаємо, чим чреватий матеріалізм для екології й для особистості... здається, знаємо. За даними соціолога із Принстонского університету Роберта Вутноу, 89% з більш ніж 2000 респондентів (репрезентативної вибірки, що представляє всі верстви американського суспільства) уважають, що «наше суспільство занадто матеріалістично» (Wuthnow, 1994). Читай: інші занадто материалистичны. Тому що 84% респондентів також сказали, що хотіли б мати більше грошей, а 78% - що «дуже або досить важливо» мати «гарний будинок, нову машину та інші приємні речі».

Так чому ж ми не почуваємо себе більше щасливими, коли в нас з’являються й гарний будинок, і нова машина? Чому сьогодні 41% американців (в 1973 р. їх було тільки 13%) уважають, що в машині неодмінно повинен бути кондиціонер (Schor, 1998)? І як вийшло, що вчорашні предмети розкоші - музичні центри для слухання компакт-дисків, кольорові телевізори й персональні комп’ютери - сьогодні вже вважаються предметами першої необхідності, а завтра будуть визнані безнадійно застарілими? (Наш перший домашній комп’ютер, що завантажувався за допомогою касетного магнітофона, здавався нам просто чудовим доти, поки ми не придбали більше швидкодіючу машину, а вона, у свою чергу, перестала задовольняти нас після того, як з’явився Pentium, «неповороткість» який незабаром почне дратувати нас.)
Психологія споживання базується на двох принципах. Перший - здатність людини до адаптації, а другий - наша схильність до соціального порівняння.