Результати експериментів свідчать про те, що наша «когнітивна машинерия» приводиться в рух мотивацією (Dunning, 1999; Kunda, 1990). Перед особою невдач люди із сильно розвиненим почуттям самоповаги підтримують його, думаючи про те, що інші теж не застраховані від провалів, і перебільшуючи свою перевагу над ними (Agostinelli et al., 1992; Brown & Gallagher, 1992). Чим вище фізіологічне порушення людини після невдачі, тим імовірніше, що для її пояснення він удасться до захисних атрибуцій (Brown & Rogers, 1991). Люди - аж ніяк не безпристрасні машини для обробки інформації.
Абрахам Тессер з Університету штату Джорджия вважає, що такий мотив, як «підтримка самоповаги», прогнозує безліч...

Чи правда, що надмірна зарозумілість людей, що роблять часом негожі вчинки, - маска, за якої ховається непевність у собі й низькій самооцінці ? Чи правда, що напористі, страждаючі нарциссизмом люди на самому мають уразливе «эго» і старанно ховають його за фасадом самовпевненості? Багато дослідників намагалися відшукати за зовнішньою бронею низьку самооцінку. Однак вивчення хуліганів, членів різних банд, диктаторів, правління яких відзначено геноцидом, і відвертих себелюбів не виявило й натяку на неї. «Приховувана від сторонніх очей низька самооцінка - це “ефір” психологів нашого часу, - пише Дейвс. - “Ефір” - це субстанція, що, на думку наших попередників, заповнювала весь простір і...

Дослідники довели існування й інші способи, за допомогою яких люди самі створюють собі перешкоди. Страх людей перед невдачами проявляється по-різному. Вони:
- перед важливими змаганнями зменшують інтенсивність тренувань (мова про спортсменів, що займаються індивідуальними видами спорту) (Rhodewalt et al., 1984);
- дають перевага своєму опонентові (Shepperd & Arkin, 1991);
- скаржаться на депресію (Baumgartdner, 1991);
- відразу ж починають погано виконувати завдання, щоб навколишні не зв’язували з ними очікувань, яким не призначено буде здійснитися (Baumgardner & Brownlee, 1987);
- при виконанні важкого завдання, що вимагає повної самовіддачі, не викладаються так, як могли б (Hormuth, 1986;...

Культурні розходження. На помилку атрибуції впливають також і культурні розходження (Ickes, 1980; Watson, 1982). Західний світогляд привертає до того, щоб уважати причиною подій не ситуації, а саме людей. Суспільство схильне схвалювати ті пояснення, які засновані на особистих якостях людини (Jellison & Green, 1981). «Ти можеш це зробити!» - переконує нас популярна психологія - дітище позитивно мислячої західної культури.
Автори цього заклику виходять із наступної передумови: маючи правильні диспозицію й установку, будь-який людина здатна чи вирішити не будь-яку проблему: ти маєш те, чого заслуговуєш, і заслуговуєш те, що маєш. Саме тому ми нерідко пояснюємо дурне поводження, наклеюючи на людину певний...

(- Як мені набридло ниття безробітних! Виявляється, у нас «дефіцит робочих місць». Чорт забери, зараз всім важко!
- Вони не можуть знайти собі роботу, тому що не бажають думати й ворушитися! От чому вони безробітні!
- До речі, а тобі самому що заважає знайти роботу? - Інфляційний тиск на потік середньої заробітної плати. А чому ти запитуєш?)

І все-таки помилка атрибуції фундаментальна, тому що вона надає істотний і важливий зміст нашим поясненням. Результати досліджень, проведених у Великобританії, Індії, Австралії й США, дозволяють говорити про те, що атрибуції людей прогнозують їхнє відношення до бідняків і безробітним (Furnham, 1982; Pandey...

Результати їхнього дослідження свідчать: після того як людина подумки логічно обґрунтує неправильне уявлення, його напрочуд важко зруйнувати. У кожному експерименті спочатку «имплантировалось» неправильне уявлення: дослідники або самі повідомляли його правдою, або підводили випробуваних до такого висновку, надавши їм можливість вивчити два приклади. Потім випробуваних запитували, чому вони вважають, що це правда. Зрештою експериментатори остаточно розвінчували вихідну інформацію. Вони говорили випробуваним, що ця інформація «була сфабрикована» спеціально для досвідів і що половина випробуваних одержала діаметрально протилежні відомості. Проте близько 75% випробуваних зберегли нове переконання практично «у цілості й схоронності». Думають, це пов’язане з тим, що вони не змогли розстатися з поясненнями,...

Ці експерименти свідчать також і про те, що чим більше ми вивчаємо свої теорії й пояснюємо, чому вони можуть бути вірні, тим більше закритими стаємо для інформації, у якій наші переконання піддаються сумніву. Коштує нам тільки вирішити, що обвинувачуваний може бути винний, знайти пояснення образливому поводженню незнайомця або росту ціни на акції, які ми предпочитаем, як ці пояснення стають настільки життєздатними, що цілком можуть устояти навіть під напором свідоцтв діаметрально протилежного характеру (Davies, 1997; Jelalian & Miller, 1984).
Є переконливі докази на користь того, що наші переконання й очікування впливають на «уявне конструювання» нами різних подій. Ми витягаємо користь...

Наші упередження впливають на те, як ми інтерпретуємо й запам’ятовуємо події. В експериментах упередження випробуваних разюче впливають на сприйняття й інтерпретацію ними інформації. Деякі експериментатори впроваджували у свідомість випробувані судження або помилкові ідеї після того, як повідомляли їм інформацію. Результати цих досліджень свідчать про те, що судження, що випливають за фактом, спотворюють наші спогади точно так само, як судження, що передують їм, спотворюють наше сприйняття.
У Модулі А розповідається про те, що ні в психіатрів, ні в клінічних психологів немає імунітету проти цих властивих людям тенденцій. Ми зауважуємо все избирательно, інтерпретуємо й запам’ятовуємо події таким чином, щоб підтримати наші...

Чинність підсвідомого

«У серця є свої резони, невідомі розуму». Ці слова належать філософові й математикові Блезу Паскалю, що жив в XVII в. Пройшло три сторіччя, і вчені довели його правоту. Наші знання не вичерпуються тим, про що нам відомо, що ми це знаємо: знаємо ми більше. Вивчення несвідомої обробки інформації людиною підтверджує обмеженість нашого доступу до того, що відбувається в наших розумах (Bargh, 1994; Greenwald & Banaji, 1995). Наше мислення - почасти контрольоване (навмисне й усвідомлене) і - у значно більшому ступені, чим більшість із нас думає, - почасти автоматичне (не потребуючих зусиль і неусвідомлене). Автоматичне мислення має...

- Деякі речі - факти, імена й попередній досвід - ми пам’ятаємо эксплицитно (на свідомому рівні). Але інші - навички й обумовлені диспозиції - ми пам’ятаємо імпліцитно, не маючи свідомого знання й не декларуючи його. Сказане справедливо для всіх людей, але найбільше яскраво цей феномен проявляється в людей, перенесших мозкову травму й утративших можливість формувати нові эксплицитные спогаду. Навчившись вирішувати головоломку або грати в гольф, вони будуть заперечувати, що колись уже займалися цим. Однак (до їхнього власного подиву) вони діють, як натреновані люди.
- Не менш драматичні й випадки скотоми. Скотоми - це сліпі плями, що виникають у поле...