Мінімізація інших впливів на поводження

При будь-яких обставинах нами керують не тільки наші внутрішні установки, але й сама ситуація, у якій ми виявляємося. У х з 5-й по 8-ю ми ще не раз будемо говорити про те, що соціальні впливи можуть бути надзвичайно сильними, настільки сильними, що люди змушені поступатися своїми найглибшими переконаннями. Помічники президента можуть робити вчинки, які вони самі вважають невірними. Військовополонені можуть брехати, щоб піддобрити тих, хто тримає їх у полоні. Найближчий учень Ісуса Христа, Петро, заперечував навіть сам факт знайомства з ним.

Отже, чи може усереднення багатьох випадків дозволити нам більш точно визначити вплив...

Підбиваючи підсумок, можна сказати, що зв’язок між вираженими установками й поводженням залежить від обставин і може варіювати в широких межах - від повної її відсутності до дуже сильної (Kraus, 1995). Наші установки прогнозують наше поводження, якщо:
- інші впливи мінімальні;
- установка специфічна для даного поводження;
- установка посилена, тобто якщо щось нагадало нам про неї або якщо вона була придбана таким чином, якому гарантує її чинність.
Чи здаються ці умови очевидними? Може бути, важко не піддатися спокусі й не подумати, що ми й «раніше це знали». Однак помнете: в 1970 р. вони здавалися дослідникам аж...

{Пройде дуже небагато часу, і ці студенти Поліцейської академії з міста Остин (штат Техас) сприймуть установки, що відповідають їхній нової ролі}
Вплив поводження на установки проявляється навіть у театрі. У міру того як роль захоплює актора, усвідомлене лицедійство поступається місцем справжнім почуттям. «Робота над цією роллю повністю змінила мене», - сказав Ян Чарльсон, виконавець ролі врівноваженого й набожного героя Олімпійських ігор у фільмі «Вогненна колісниця».
Більше серйозний урок вивчення рольового поводження стосується того, як нереальне (штучна роль) може перетворитися в щось реальне. Приступаючи до виконання нових обов’язків педагога, солдата або бізнесмена, ми починаємо відігравати роль, що формує наші...

Аморальні вчинки формують особистість, але те ж саме, на щастя, можна сказати й про моральні вчинки. Говорять, про характер людини можна судити по тому, що ми робимо, коли думаємо, що нас ніхто не бачить. Саме так надходили дослідники, що вивчали характер: вони спокушали дітей, коли тим здавалося, що ніхто не спостерігає за ними. Що відбувається, коли діти протистоять спокусі? У повному драматизму експерименті дослідник Джонатан Фридман показав учнем початкової школи працюючий на батарейці приголомшливий робот і попросив не торкати його, поки він сам не повернеться в кімнату (Freedman, 1965). Одній половині дітей він пригрозив «жорстокою карою» за неслухняність, а іншої...

Зв’язок «установка - поводження» - це «вулиця із двобічним рухом»: ми не тільки діємо згідно своїм думкам, але й починаємо мислити відповідно до тих або інших чинених учинків. Діючи, ми підсилюємо ідею, що лежить в основі нашої дії, і насамперед у тих випадках, коли почуваємо відповідальність за нього.
Справедливість цього принципу підтверджується результатами багатьох досліджень. Установки виконавців різних соціальних ролей формуються під впливом учинків, що пропонують цими ролями. Результати вивчення феномена «нозі-у-дверях» свідчать про те, що незначна поступка надалі робить людей більше згідливими й готовими на більше серйозні поступки. Учинки впливають і на нашу моральність. Нам властиво виправдувати власні...

Теорія когнітивного дисонансу переважно має відношення до взаємної невідповідності поводження й установок. Ми усвідомлюємо й невідповідність поводження установкам, і невідповідність установок поводженню. Коли ми відчуваємо деяке протиріччя, можливо, навіть певне лицемірство, у нас виникає потреба в змінах. Подібне трактування дозволяє пояснити, чому (за даними одного опитування, проведеного у Великобританії) половина курців не згодні з некурящими, які практично поголовно переконані в тім, що люди «нітрохи не перебільшують небезпеку паління» (Eiser et al., 1979).
Теорія когнітивного дисонансу дозволяє пояснити самопереконання й пропонує кілька дивних прогнозів. Можливо, ви вже й самі догадалися, яких саме.

{Відповідно до теорії когнітивного дисонансу, батьки повинні домагатися від дітей бажаного поводження не примусом, а мотивацією засвоєння ними відповідних установок}
Завдяки цьому не вираженому прямо, а змісту, що припускається, теорії когнітивного дисонансу деякі розглядають її як інтеграцію гуманістичної й наукової точок зору. Згідно із прогнозом, що дає ця теорія, авторитарний менеджмент буде ефективним тільки в присутності особи, що представляє владу, тому що люди не схильні интернализировать поводження, що їм нав’язують. Герой повести К. Льюиса «Жеребець і його хлопчик» мовець жеребець по імені Бри, що було у свій час рабом, зауважує: «Одним з найстрашніших наслідків рабства й необхідності підкорятися чужій...

Самосприйняття

Хоча саме теорії когнітивного дисонансу ми зобов’язані більшим числом досліджень, існує теорія, що більш просто пояснює ті ж самі явища. Як у нас формуються подання про установки оточуючих нас людей? Ми спостерігаємо за їхнім поводженням у конкретних ситуаціях, а потім приписуємо його або особистісним якостям людей або їхніх установок, або зовнішнім обставинам. Якщо ми присутні при тім, як батьки змушують маленьку Сьюзи попросити прощення й дівчинка, нарешті, вимовляє «Простите», ми пояснюємо це ситуацією, а не тим, що дитина шкодує про якийсь свій учинок. Якщо Сьюзи просить прощення без видимого примуса, ми приписуємо це їй самої.
Теорія...

Одна народна казка служить прекрасною ілюстрацією ефекту сверхоправдания. Хлопчиська щодня затівали гучні ігри на вулиці, де жив самотній старий. Шум дратував старого, і от один раз, покликавши дітей до себе, він сказав їм, що любить веселі дитячі голоси й заплатить кожному з них по 50 центів, якщо вони й завтра будуть грати біля його будинку. Назавтра хлопчиська прибігли й шуміли більше звичайного. Старий «оплатив їхньої послуги» і пообіцяв заплатити й наступного дня. Діти не змусили себе довго чекати, їхні лементи - теж, і старий знову дав їм гроші: але цього разу по 25 центів. Наступний день виявився для хлопчиськ менш...

Дисонанс як порушення

Чи можна сказати, що одна з наших теорій краще інший? Справедливість теорії когнітивного дисонансу доводиться однією принциповою обставиною. Згадаєте, що, відповідно до визначення, дисонанс - це збуджений стан, що є слідством некомфортної напруги. Відповідно до теорії когнітивного дисонансу, зміна установок є результат прагнення зменшити останній. Теорія самосприйняття нічого не говорить про напругу, що виникає тоді, коли наші дії не погодяться з нашими установками. Вона виходить лише з того, що коли наші установки слабкі, ми тестируем їх за допомогою своїх учинків й їхніх наслідків (тут доречна аналогія з людиною, що сказала: «Щоб довідатися, як я до...