Мудрість й омани самоаналізу

Отже, разюче, але в тім, що стосується визначення факторів, що впливають на нас, і прогнозування наших почуттів і дій, наша інтуїція нерідко виявляється неспроможною. Однак будемо об’єктивними. У тих випадках, коли причини нашого поводження очевидне й правильне пояснення відповідає інтуїції, ми сприймаємо себе правильно (Gavanski & Hoffman, 1987). За даними Питера Райта й Питера Рипа, учні передостаннього класу каліфорнійської середньої школи в стані зрозуміти, як такі характеристики коледжу, як його репутація, вартість навчання й далекість від будинку, впливають на їхнє відношення до нього (Wright & Rip, 1981). Але якщо причини поводження не очевидні для...

У більше пізнім дослідженні Уилсон і його помічники пропонували учасникам експериментів вибрати й взяти собі один із двох плакатів (Wilson et al., 1993). Ті учасники, яких дослідники просили спочатку пояснити свій вибір, предпочитали гумористичні плакати (їм було простіше описати словами те, що сподобалося). Однак через кілька тижнів з’ясувалося, що вони менш задоволені своїм вибором, чим ті, хто діяв інстинктивно (в основному ці люди вибрали плакати іншого змісту). Інстинктивні судження виявляються більше вірними, ніж раціональні, і при оцінці людей по вираженню їхніх осіб (Levine et al., 1996). Іноді перше враження виявляється самим вірним.
Ці дані свідчать про те, що ми...

Це дослідження границь нашого самопізнання дає нам два практичних висновки. Перший має безпосереднє відношення до психологічних досліджень. Те, що повідомляють про себе випробувані, часто не заслуговує довіри. Властиві людям помилки в розумінні самих себе обмежують наукову цінність одержуваної від них суб’єктивної інформації особистого характеру.
Другий висновок стосується нашого повсякденного життя. Щирість людей, що повідомляють про свої переживання й інтерпретують їх, ще не гарантує надійності одержуваної від них інформації. Особисті свідоцтва можуть бути надзвичайно переконливими, але вони також можуть бути й помилковими. Якщо пам’ятати про можливості такої помилки, ми можемо не давати себе залякувати й бути менш легковірними.

Самоефективність

Думка про ті переваги, які дає людині сприйняття самого себе як особистості компетентн й ефективної, знайшла своє відбиття в експериментальних і теоретичних дослідженнях самоефективності, виконаних психологом зі Стэнфордского університету Альбертом Бандурою (Bandura, 1997; 2000). Його концепція самоефективності - наукова версія мудрості, що затверджує чинність позитивного мислення. Оптимістична віра в наші власні можливості приносить дивіденди (Bandura et al., 1999; Maddux, 1998; Scheier & Carver, 1992). Діти й дорослі, що володіють яскраво вираженим почуттям самоефективності, більше завзяті, менш тривожні й рідше впадають у депресію. У них краще обстоят справи зі здоров’ям, і вони домагаються більших академічних успіхів.
У...

Широко поширена думка, що більшість із нас явно недооцінюють себе. У середині XX в. психолог-гуманіст Карл Роджерс прийшов до висновку про те, що багато хто з його знайомих «ставляться до себе із презирством і вважають себе нікчемними й невартими любові» (Rogers, 1958). Цю точку зору яють і багато популяризаторів гуманістичної психології. «Всі ми маємо комплекси неповноцінності, - писав Джон Пауэлл. - А якщо вам здається, що в когось його ні, виходить, ця людина причиняється» (Powell, 1989). «Я не хочу бути членом жодного із клубів, які погодилися б прийняти мене», - зло пожартував Граучо Маркс (Marx, 1960).
Насправді ж більшість...

Пояснення позитивних і негативних подій

Було проведено 70 експериментів, і в кожному з них було доведено, що люди не відмовляються від похвали, коли їм говорять, що вони в чомусь превстигли. Вони приписують ці успіхи своїм здатностям і зусиллям, а невдачі - таким зовнішнім факторам, як невдача або нерешаемость проблеми «у принципі» (Campbell & Sedikides, 1999). Точно так само надходять і спортсмени: свої перемоги вони переважно приписують собі, а поразки - винятково зовнішнім обставинам начебто поганої погоди, необ’єктивного суддівства, «сверхусилий» суперників або їхньої брудної гри (Grove et al., 1991; Lalonde, 1992; Mullen & Riordan, 1988). А як ви думаєте,...

Темна сторона самоповаги

Низький рівень самоповаги передвіщає підвищений ризик депресії, наркоманії й деяких форм правопорушень. Тим часом мальчики-тинэйджеры, що почали сексуальне життя в «неприпустимо ранньому віці», схильні до самоповаги вище за середнє рівня. Цим же грішать і підлітки - ватажки банд, націоналісти екстремістської користі й терористи (Dawes, 1994; 1998).
Виявивши, що почуттю власного достоїнства загрожує небезпека, люди найчастіше реагують на подібну погрозу тим, що принижують інших, нерідко проявляючи при цьому жорстокість. Якщо парубок з більшою зарозумілістю почуває, що його високій самооцінці загрожує небезпека або зниження внаслідок соціального відторгнення, вона стає потенційно небезпечним. В одному зі своїх експериментів...

Схоже, що ми, люди, прагнемо не тільки до того, щоб самим мати утішна думка про себе, але й до того, щоб представляти себе іншим як можна в більше сприятливому для нас світлі. Яким образом підхід до «керування враженням» приведе до помилкової скромності або до поводженню, що обертається власною поразкою?
Отже, ми вже знаємо, що Я - це центр нашого соціальних мирів і що надмірний нахил на користь свого Я спотворює самооцінку, хоча самоповага й самоефективність приносять деяку користь. Можливо, вас цікавить таке питання: чи завжди щирі похвали у власну адресу? Чи відповідають слова, вимовні людиною вголос, його...

Будучи соціальними тваринами, ми співвідносимо свої слова й учинки з потребами навколишніх. Можна сказати, що ми до відомого ступеня здійснюємо самоконтроль, стежимо за своїм поводженням і регулюємо його таким чином, щоб зробити на навколишніх потрібне нам враження. Різні підходи до подібному до керування враженням пояснюють походження таких проявів удаваної скромності, як самознищення, вихваляння конкурентів або публічне приписування іншим того успіху, що у глибині душі людина вважає своєю особистою заслугою. Для виправдання невдачі й захисту своєї самоповаги люди часом ідуть навіть на те, щоб своїм пораженським поводженням створити собі перешкоди.

Знання про самоефективність надихає нас на протистояння важким ситуаціям, на завзятість...

(- Отже, якщо кава гарний, то подяка буде містерові Кава, а якщо погано, то претензії мені.)
Ми схильні пояснювати поводження навколишніх або результати тих або інших подій або внутрішніми (диспозиционными), або зовнішніми (ситуативними) причинами

Нерідко не вдається провести чітку границю між внутрішніми (диспозиционными) і зовнішніми (ситуативними) причинами, тому що зовнішні обставини викликають внутрішні зміни (White, 1991). Можливо, між вираженнями «Школьник наляканий» й «Школа лякає дитину» існує лише невелика семантична різниця, проте соціальні психологи з’ясували, що ми нерідко приписуємо поводження навколишніх або винятково їхнім диспозиціям [Диспозиції - це стійкі риси, мотиви й установки, властиві особистості. - Примеч. науч. ред.], або...