Цілком можливо, що недостатньо. Результати декількох експериментів показують: хоча присяжні й стурбовані дотриманням процесуальних норм (Fleming et al., 1999), часом їм буває важко ігнорувати такі недозволенні (з погляду закону) свідоцтва, як кримінальне минуле підсудного. Коли Стэнли Сью, Рональд Смит і Кэти Колдуэлл дали студентам Вашингтонського університету опис пограбування бакалейно-гастрономического магазина, під час якого було зроблене вбивство, і резюме аргументів обвинувачення й захисти, ніхто зі студентів не визнав обвинувачуваного винним, оскільки доказова база обвинувачення була слабкою (Sue, Smith & Caldwell, 1973). Однак після того, як до цих матеріалів експериментатори додали плівку із записом телефонної розмови, що изобличали обвинувачуваного, близько 30% визнали...

Стефани Мойлан, University of New South Wales, Сідней, Австралія

Вказівки судді

Інструктуючи присяжних, судді призивають їх ігнорувати інформацію, що не ставиться до розглянутої справи. Кожний з нас може пригадати драматичну сцену в залі суду й вигук адвоката: «Ваша честь! Я протестую!», - після чого суддя, задовольнивши протест, наказує присяжним не брати до уваги «навідний» питання адвоката протилежної сторони або ремарку свідка. Майже у всіх штатах США є закони, спрямовані на захист жертв зґвалтувань, відповідно до яких забороняються або обмежуються показання свідків про колишнє сексуальне життя жертви. Подібні показання, хоч вони й не мають безпосереднього відношення до розглянутої справи, мають здатність викликати в присяжних більша довіра до затверджень...

Насправді ж, коли доказу не викликають сумнівів, а присяжні зосереджені на них (як буває, коли вони перечитують показання свідків й обговорюють їхній зміст), упередженість журі мінімальна (Kaplan & Schersching, 1980). Якість доказів має більше значення, чим забобони присяжних.

(- Звичайно, невинний! Наступний!)

Складається враження, що ми більше симпатизуємо тому обвинувачуваному, з яким можемо ідентифікувати себе. Якщо ми вважаємо, що самі не здатно вчинити подібний злочин, ми можемо також уважати малоймовірним, щоб людина, схожа на нас, зробив щось подібне. Це дозволяє зрозуміти, чому при розгляді справ про зґвалтування чоловіками, знайомими з жертвою, чоловіки-присяжні частіше, ніж жінки, визнають обвинувачуваних невинними (Fischer, 1997). Стають зрозумілими й результати загальнонаціонального опитування, проведеного до початку судового процесу над О. Джей Симпсоном, у ході якого 77% білих і тільки 45% чорношкірих респондентів погодилися із затвердженням про те, що висунуті проти нього обвинувачення «досить обоснованны» (Smolowe,...

Б.5. Зовнішня привабливість і судові рішення. Підсудним з менш привабливою зовнішністю судді з північного узбережжя Мексиканської затоки (штат Техас) призначають більше високі штрафи й станові суми. (Джерело: Downs & Lyons, 1991)

Чим порозуміваються ці разючі результати? Чи можна сказати, що в людей з непривабливою зовнішністю й соціальний статус нижче? Або суддям, можливо, здається, що вони більше схильні до втеч і до здійснення злочинів? Або судді просто ігнорують рада знаменитого римлянина Цицерона: «Найвища чеснота й найперший борг мудрої людини - не піддаватися зовнішньому враженню».

Подібність із присяжними

Якщо Кларенс Дарроу був хоча б почасти прав, коли затверджував, що рішення присяжних залежать...

Щоб перевірити, чи можна поширити результати цих досліджень на реальне життя, Крис Даунс і Филлип Лайонс попросили поліцейськ-конвоїрів оцінити фізичну привабливість 1742 обвинувачуваних, що проходили по різних справах в 40 судах штату Техас (Downs & Lyons, 1991). Незалежно від того, чи був злочин тяжким (наприклад, підробка), середньої ваги (наприклад, образа) або незначне (поява в п’яному виді в громадському місці), судді піддавали непривабливих підсудних більше серйозним штрафам і призначали їм більше високі суми застав (мал. Б.5).

Фізична привабливість

Вище (див. главу 11) уже було сказано про стереотип фізичної привабливості: гарні люди здаються гарними. Вирішивши з’ясувати, чи вплине цей стереотип на судження студентів Університету Торонто про людину, обвинуваченій у шахрайстві, Майкл Эфран звернувся до них з питанням: « чиМоже зовнішня привабливість вплинути на презумпцію невинності?» (Efran, 1974). Відповідь була негативний. А що насправді? Всі навпаки. Коли Эфран давав іншим студентам опис справи й фотографії обвинувачуваного (привабливої або непривабливої людини), їхнього судження залежали від зовнішності: привабливого визнали менш винним і висловилися за більше м’яке покарання.

(- І от я запитую присяжних... Чи може людина з такою...

Дарроу переоцінював ситуацію. Результати вивчення більше 3500 карних й 4000 цивільних справ говорять про те, що в 80% випадків судді погоджувалися з рішенням журі присяжних (Kalven & Zeisel, 1966). Хоча й присяжні, і судді можуть помилятися, є чимало свідоцтв на користь того, що присяжні здатні отрешиться від своїх пристрастей, зосередитися на фактах і погодитися з вироком (Saks & Hastie, 1978; Visher, 1987). У позиції Дарроу занадто багато цинізму: насправді факти мають значення.
Проте, коли присяжних просять відповістити на запитання « чиЗдатний цей обвинувачуваний навмисно зробити цей злочин?», тобто винести соціальне судження, результат залежить не тільки від фактів. Як уже...

Експерти звертають увагу присяжних на наступні обставини.
- Свідки нерідко сприймають події вибірково.
- Обговорення подій може змінити їхнього спогаду й внести в них доповнення.
- Результати досліджень, автори яких інсценували злочину, дозволяють говорити про те, що свідки часто помиляються при впізнанні. Помилка найбільш імовірна, якщо запрошені для участі в упізнанні люди по своїм зовнішнім даним різко відрізняються від базового опису підозрюваним, представленим свідком.
- Свідки особливо схильні помилятися при впізнанні людини, що належить до іншої раси ( 9).
- Присяжні не повинні брати до уваги впевненість, з якої свідок дає показання.
...