До числа принципів соціальної психології, які можуть бути корисні практикуючим психотерапевтам, ставляться наступні три:
1) зміни в поводженні можуть привести до внутрішніх змін;
2) саморуйнівне порочне коло негативних установок і вчинків можуть розірвати навчання соціальним навичкам, позитивний досвід, що змінює самосприйняття, і зміна негативного розумового паттерна;
3) позитивні результати лікування більше стабільні, якщо люди мають можливість приписати їх не психотерапевтичній програмі як такий, а внутрішнім факторам, які вони самі контролюють.
Психотерапевти приходять до усвідомлення того, що зміна установок і поводження пацієнтів вимагає переконуючого впливу. Їхнє завдання - стимулювати за допомогою переконливих аргументів і правильно поставлених питань...

Цей принцип передбачав французький філософ XVII в. Паскаль, що написав у своєму трактаті «Думки» (Pens?es), написаному в 1620 р.: «Звичайно людей набагато більше переконує те, до чого вони додумалися самі, чим те, що вони чують від інших». Цей принцип коштує того, щоб його запам’ятати.

На щастя, більшість людей, що звертаються за психотерапевтичною допомогою, прагнуть саме до цьому й серйозно обмірковують свої проблеми під керівництвом терапевта. Завдання психотерапевта - знайти аргументи й задати питання, здатні направити думки пацієнта в потрібну сторону. Власні подання психотерапевта про проблему менш важливі, чим думки, які вони будять у клієнта. Терапевт повинен так формулювати свої висловлення, щоб клієнт міг почути й зрозуміти його, відповів на них згодою, а не контраргументами й щоб у нього був час й «простір» для відповідних дій. Питання типу «Як ви ставитеся до тому, про що я тільки що сказав?» здатні стимулювати мислення клієнта.
Як...

Не применшуючи значення змін у поводженні й стилі мислення, ми надійдемо правильно, якщо нагадаємо собі про їхні границі. Навчання соціальним навичкам і позитивному мисленню не можуть перетворити нас у не знаючих поразок щасливчиків - предмет обожнювання й замилування навколишніх. До того ж тимчасовий депресивний стан, самітність і сором’язливість - більш ніж доречна реакція на дійсно сумні події. Підстави для заклопотаності й необхідність змінити негативний хід думок і саморуйнівне поводження з’являються тільки в тому випадку, якщо ці почуття присутні постійно й без видимих причин.
ДО 1990-м рр. психологи усе більше переймалися думкою про те, що суттю психотерапії є соціальний вплив...

Найбільш помітні й швидкі зміни поводження, як правило, досягаються методами, заснованими на примусі (Brehm & Smith, 1986). Зробивши так, що небажані вчинки дорого обходяться пацієнтові й ставлять його в неспритне положення, а бажані - досить щедро винагороджуються, психотерапевт може швидко домогтися досить істотних змін на краще. Лихо, однак, у тім, що зміни поводження, які досягаються примусом, недовговічні, як учить нас тридцятирічна історія психологічних досліджень.
Щоб зрозуміти, чому, звернемося до приклада з Мартою, що стурбована своєю схильністю до повноти й засмучена тим, що нічого не може із цим поробити. Вона вивчила кілька комерційних програм похудания. Автори кожної клянуться в тім,...

Терапія, спрямована на зміну стилю пояснення

Порочне коло, що заважає людині вийти з депресії, позбутися від самітності й сором’язливості, можна розірвати різними способами: тренінгом соціальних навичок, придбанням позитивного досвіду, що поліпшує подання пр самому себе, і за допомогою терапії, що змінює негативні розумові паттерны. У деяких людей цілком достатньо соціальних навичок, однак спілкування із занадто схильними до критики родичами й друзями переконало їх у тім, що це не так. У таких випадках цілком достатньо одного - допомогти їм позбутися від негативних подань пр самих себе й своє майбутнє й направити їхньої думки в інше, позитивне русло. Одним з...

Ефект від бесід, які в цілому тривали 2,5 години, перевершив всі очікування. От що написав один з учасників експерименту: «Ніколи колись я не зустрічав так багато дівчин, з якими було б приємно поговорити. Після декількох бесід я відчув себе настільки впевненим, що від моєї колишньої нервозності не залишилося й сліду». Це визнання підтверджується результатами різних тестів. У тих, хто брав участь у бесідах, повторне тестування через тиждень і півроку виявило значно меншу - у порівнянні з тими, хто входив у контрольну групу, - нервозність, пов’язану з жінками. Якщо їх залишали наодинці із привабливою незнайомкою, вони в більшості випадків вступали з...

Як розірвати порочне коло

Як тільки депресія, самітність і соціальна тривожність підтримуються порочним колом негативного досвіду, негативного мислення й саморуйнівного поводження, необхідно розірвати його, скориставшись одним з наступних способів: змінити обстановку, навчити людини поводитися більш конструктивно або кардинально змінити характер мислення. І така можливість є. Відомі кілька психотерапевтичних методик, які допомагають людині звільнитися з порочного кола депресії.

Навчання соціальним навичкам

Депресія, самітність і сором’язливість - це не тільки особисті проблеми індивіда. Спілкування з людиною в стані депресії може дратувати й гнітити. Самотні й соромливі люди праві, коли говорять, що губляться в соціальних ситуаціях; це дійсно так. І оволодіння...

Результати експериментів підтверджують висновок про те, що наші слова пр самих себе можуть впливати на наше самопочуття. Студентам, учасникам одного з експериментів, було дане завдання написати про себе хвалебний нарис (Mirels & McPeek, 1977). Одночасно інша група випробуваних писала нарис про поточні соціальні проблеми. Коли пізніше, у рамках іншого експерименту, випробувані повинні були оцінити себе, самооцінки учасників першої групи виявилися більше високими. Учасників іншого експерименту дослідники просили представити себе інтерв’юерові або в утішному, або в не дуже утішному світлі (Jones et al., 1981; Rhodewalt & Agustsdottir, 1986). І знову публічний виступ, що припускає підкреслення власної значимості або її зменшення, позначилося...

Соціальні психологи приділяють велику увагу вивченню атрибуції й очікувань людей у стані депресії, самотніх, соціально тривожних і фізично хворих. Людям, що перебувають у депресії, властив негативний стиль пояснення. У порівнянні з тими, хто не переживає депресії, вони більше схильні до самозвинувачення, інтерпретують і згадують події в більше похмурому світлі й з песимізмом дивляться в майбутнє. У лабораторних умовах люди в стані несильної депресії, хоча частіше використають негативні висловлення, демонструють разючий реалізм.
Слідством депресивного мислення є депресивне поводження, що, у свою чергу, сприяє підтримці пораженського настрою. Багато чого зі сказаного ставиться й до людей, що хронічно страждають від самітності й...